Від давнього Китаю до сучасних комп'ютерних поліграфів
Багато хто з нас має уявлення про детектор брехні хіба що з фільмів, і стає цікаво, як же він працює і чи дійсно можливо його обманути?
Ще задовго до винаходу поліграфів (вони ж детектори) люди робили спроби розрізнити правду та брехню. Наприклад, у Китаї ще багато століть тому, щоб перевірити, чи говорить людина правду, її змушували їсти сухі рисові зерна. Якщо підозрюваний сильно хвилюється, у нього виділяється мало слини (відчуття пересихання в горлі), і він просто не може проковтнути цей рис.
Звичайно, така «детекція» навряд чи дасть точну відповідь, адже хвилюватися може і невинний. Сучасні вимірювачі намагаються зреагувати на різні зміни психічного та фізіологічного стану людини, яка говорить неправду. На випробуваного надягають кілька датчиків, що реагують на зміни:
Це основні 7 параметрів, на які реагує сучасна апаратура.
Перші поліграфи з'явилися близько століття тому, у 1913 році, коли психолог Вільям Марстон (США) почав проводити дослідження реакцій людини, яка бреше, за допомогою приладів. Він акцентував увагу на тому, що під час брехні змінюється кров'яний тиск людини.
Американський науковець Дж. Ларстон зі своєю командою у 1921 році розробив прилади, які реагують на зміни тиску, пульсу та дихальних ритмів одночасно.
Не можна не згадати розробки Леонарда Кілера, який у 1933–1935 роках зібрав перший прилад, здатний виявити приховувану інформацію у випробуваного. Він склав конкретну методику, запатентував винахід і розпочав його серійний випуск. Оскільки методика вимагала ретельного та особливого професійного підходу, Кілер почав готувати фахівців із роботи з такими пристроями.
Винахід Кілера дуже близький до тих, що використовують і сьогодні. Сучасна апаратура дещо вдосконалена, але принцип роботи та основні методики залишаються тими самими. Компанія, що виробляє детектори вченого, донині залишається лідером за якістю.
Такі винаходи в другій половині 30-х років стали активно застосовуватися не лише в криміналістиці, а й у банківській та комерційній сферах, при прийомі на роботу матеріально відповідального персоналу або при розслідуваннях будь-яких інцидентів.
Учені ще в 30-х зупинилися на тому, що ефективна робота детектора може бути забезпечена тоді, коли вимірюватимуться не більше і не менше 7 психофізіологічних реакцій випробуваного одночасно.
Нинішній поліграф представлений у вигляді комп'ютера, до якого підключаються датчики. Які саме реакції людини вимірювати, вирішує поліграфолог, виходячи з індивідуальних особливостей випробуваної людини.
Працювати з поліграфом повинна спеціально навчена людина — поліграфолог. Для того щоб стати сертифікованим фахівцем, вона проходить підготовку у спеціальних навчальних закладах та складає іспити.
Це не лише людина, яка має потужну теоретичну та практичну підготовку. Вимагається, щоб вона володіла високими морально-етичними якостями, була чуйним психологом, а також уміла оцінювати ситуацію об'єктивно.
Підбір питань та їх формулювання повинні бути чіткими та грамотними — це впливає на точність результату. Поліграфолог (він же екзаменатор) не повинен чинити психологічного тиску на випробуваного.
Об'єктивність фахівця також відіграє важливу роль для з'ясування точного результату. Якщо він вже сформував свою думку про те, винна людина чи ні, він може несвідомо тиснути на неї, що спотворить точність даних.
Якщо потрібен фахівець — залишайте заявку на сайті, і ми вам передзвонимо.
Напишіть нам у Telegram або зателефонуйте для безкоштовної консультації
